За 50, за 50, я пропоную всередину прийняти. Щоб життя дарує лиш тепло, і було все так добре. Тепер, все це, підлогу ста разів, ми повинні повторити, зараз.
Дозвольте підняти келих за мою бабусю. Бабуся, мила моя, з дитинства ти мене ростила, всі мої «витівки» ти напевно вже забула. Я бажаю тобі пам’ятати — тільки хороше, сподіватися — тільки на краще, прагнути тільки до вершин. Здоров’я і довгих років життя, люба бабуся!
Хтось хвалить бабусь за пиріжки і варення, комусь дістаються в’язані шкарпетки і шарфи. Ну, а головною перевагою моєї бабусі, нашої іменинниці, я вважаю її нескінченну доброту і турботу. Піднімаю келих за твій теплий і затишний будинок, в якому всі ми відпочиваємо душею.
Діти в 5 років вже міцно стоять на ногах, з чим справляються, але ще багато чого не знають і не вміють, багато що у них попереду. Так і ваші стосунки за 5 років вже не погано зміцнилися, але попереду у вас ще довгий спільний шлях, довжиною в життя. Ростіть разом кар’єрно, духовно, в очах один одного, і хай росте ваша любов. З річницею!
А пам’ятаєш, тату, коли-то був час, великим і найсильнішим був ти у мене. Там була дитинства безтурботна пора. Я виросла, але незмінно залишився настільки сильний ти для мене. За твою мужність і фортеця.
У стародавньому невимовної краси саду росло величезне дерево. Коли наставала весна, аромат від його чудових квітів розходився на багато верст. Багато-багато років воно плодоносило достатком смачних плодів. Це дерево — наш рід. Давайте піднімемо келихи за батьків, без яких б ніколи не було ні нас — їх квітів, ні наших дітей — їхніх онуків.
Зазвичай кажуть: «Я пам’ятаю, я пишаюся». Я бажаю всім пишається подвигами наших дідів, але забути всі жахи тих днів, як страшний сон. Я від душі хочу, щоб нікому і ніколи на Землі не довелося пережити подібного. Миру вам, нехай ніколи не буде воїн, а ось перемог нехай буде якомога більше, мирних, особистих перемог!
Бабуся, хочу, щоб твоє тепло не закінчувалося до самого останнього моменту! За тебе!
